Сміливість бути собою. Кожне із трьох слів має значення.
Своєю професійною ціллю на найближчі 5 років я зробила популяризацію психології простими словами серед покоління дітей пост-радянського простору. Я розповідаю про основні теми, базові знання різних напрямків психології, які “на пальцях” показують, що “я нічого нікому не винен”, “я маю право жити своє життя без почуття вини”, що “лише роблячи те, що справді любиш, можеш жити життя, наповнене задоволенням, станом потоку і сенсу”.
Всі зобов‘язання, які беру на себе за сім‘ю, батьків чи як громадянки і т. д. називаються «я хочу» піклуватися про рідних, викидати сміття лише у смітник.. і т. д. Це мій свідомий вибір, а не я «повинна» і #тижмать, #тижпсихолог і т. д. Все, що розпочинається із “ти ж” – це маніпуляція, але стаття не про це.
Це про зрілість, усвідомленість та дихання на вільні груди. Жити своє життя. Тому тема #сміливістьбутисобою стає основною в моїй діяльності на найближчі роки та новим лозунгом.
Так як тема об’ємна і це те, що я вивчала, досліджувала в психології 13 років, але прийшла до свого катарсису і занурилась лиш останні 4 роки, я намірена висловити сам концентрат ідеї. Тому прошу включеності та максимальної уваги, щоб як губка увібрати в себе досвід моїх близько 40 клієнтів індивідуальної роботи і понад 1000 учасників онлайн-курсів.
Щоб зрозуміти, чому для того, аби по-справжньому бути саме собою потрібна неабияка сміливість, хочу продемонструвати що впливає на наші “ти-повинен”, “так треба”, “будь модним”… і так далі. Список чималий і ви самі не раз чули подібне в свою адресу.
В самій основі лежить віра в щось: Бога, Всесвіт, Енергію, Атеїзм, Теорію вибуху, Теорія Дарвіна, Панспермію (експеримент інопланетян). Як на мене, у що саме, значення суттєвого немає. Можна навіть одночасно вірити у все, бо одне друге не виключає, швидше якоюсь мірою доповнює. Та ці ідеї мають в своїй основі посил вивчення роду.
Припустимо, що різниця між поколіннями – 30 років. Колись народжували в 18, зараз і в 35 – це норма, тому візьмемо середнє:
30 років: 2018 рік – сьогодення,
– 30 = 1988 – рік мого народження,
1958 – рік народження батьків,
1928 – рік народження дідусів і бабусь,
1898 – рік народження прадідусів та прабабусь
Я особисто прийшла до такого розуміння після розмови з Тео – знайомий фін шведського походження. Сам того не розуміючи, він гарно знався на психології поведінки людей. Знаєте як? Він любив історію і вмів гарно її аналізувати. Він дивився на всі країни через призму наслідків історичних змін. Мене цього не вчили на факультеті психології.
Якось в Албанії, коли в його присутності проговорила риторичне запитання: “Чому вони всі такі закриті, наче бояться чогось”. Він відповів, що в їхніх головах ще досі диктатура як звичка, навіть якщо формально правління країни змінилось. Я була вражена. Однією фразою Тео мене навчив більше, ніж, напевне, всі професори на факультеті психології.
Давайте подивимось на роки формування українського соціуму.
Хронологія свідомості українського соціуму:
2018 1990-91 = розпад СРСР, повернення дисидентів, об’єднання Німеччини, незалежна Україна, поява інтернету. 1988 (я) 1985-1988 = період “перебудови” 1979-1989 = радянські війська в Афганістані 1976 = заборона української мови, булінг сільського походження, виділення значення вищої освіти 1961 = перший політ людини у космос 1958 (батьки) 1954 = передача Криму Україні 1946-1989 = період “застою” 1941-45 = німецько-радянська війна 1939 = початок Другої світової війни 1922 = утворення СРСР 1921-23 = Голодомор 1928 (дідусі і бабусі) 1930 = масові репресії 1929 = ліквідація куркульства 1914-1917 = Перша світова війна 1898 (прадідусі і прабабусі) 1890-92 = поява електричного транспорту, автомобілі, інститути 1882 = перші телефонні лінії 1876 = заборона української мови 1861 = відкриття першої залізниці в Україні До цього: 15-17 ст = феодальний лад
Мій висновок щодо цієї хронології: люди, що жили на території сучасної України постійно потерпали, зазвичай виживали. Ніколи було мріяти і саморозвитком займатись. Ключові слова прослідковуються у цих подіях: виживання – страх нового – смерть. Звідси холодність, недовіра, низький емоційний інтелект (не те, щоб виражати свої емоції, навіть їх усвідомлювати).
Щоб вижити потрібно було триматись разом. Тому й зрозумілі їх переконання, які аргументуються наступними умовами:
якщо переїзд – то це лиш крайня міра виживання;
якщо нові технології – то кардинальні зміни (страх нового);
якщо йти проти системи, робити по своєму – то це смерть.
Я взяла саме ті події, які суттєво відобразились на моїй сім’ї і всьому роді та деяких родинах моїх клієнтів, що звертались із подібним запитом на індивідуальну роботу. У вас ситуація може бути дещо іншою, як і сам запит (що саме вам заважає бути собою), тому вам важливо аналізувати ті події, які стосуються вашої родини.
Для початку розпитайте своїх рідних, тих, хто найстарший нині: дідуся, бабусю. Пощастило, якщо прадідусь чи прабабуся досі живі. Що ж запитувати? Якщо ви спостерігаєте, що найменші ваші пориви робити бізнес, заробляти великі суми грошей – уточнюйте відношення до статків, які фінансові установки в роду. Якщо родина негативно реагує на відмову жити заради матеріальних благ, бути мобільними, вільними і багато подорожувати – навіть ці наведені події підказують ключ.
Це не просто різниця між поколіннями, в сприйнятті світу. Це різний досвід і темп. Та в додачу відкарбовані на підсвідомому рівні переважаючі емоції: страх, подавлена агресія, тощо. Усвідомити – це вже 50% вирішення питання.
Щоб відчути на скільки нинішні упередження і навіть страхи ваші чи не ваші, рекомендую зробити вправу, яку я даю учасникам онлайн-курсу #Жизнь360. Випишіть все, що говорили про вас батьки. Навіть якщо ви не погоджувались, але продовжували часто чути. Конкретними фразами. Наприклад:
Та що з тебе буде, подивись на себе в дзеркало.
Навіщо малюєшся, як лялька? Краще бути розумною.
І в кого ти такий сміливий взявся?
Що ти таке дурне говориш, в нашій сім’ї ніхто не…
Ми не можемо собі цього дозволити, забудь про це...
Я вважаю, що місце народження, рід та сім’ю зі своїми страхами, традиціями ми обираємо не просто так. Це такий собі челендж: підкорись і повтори по циклю + додай плоди свого покоління або ж розірви ланцюг і пройди свій шлях.
В підлітковому віці, від 11 до 15 років відбувається перехід від дитинства до зрілості. Саме тому виділення власних поглядів на життя супроводжується конфліктами з тими, хто нас всі ці роки ростив і не готовий піддати сумніву свій авторитет навіть в своїх очах, не те, щоб в очах дитини. Це ваші батьки чи дід з бабою, вихователі дитячого будинку чи сусідська сім’я, в якої було значно більше часу на вас, ніж у ваших біологічних батьків – трапляється по-різному.
Вихователями чи батьками в значенні передачі картини світу являються ті, хто подавав приклад своєю поведінкою (не нотаціями) і кількісно наповнював час (тобто найбільше проводив часу з вами). Тому у когось це може бути і вулиця.
Якщо лежачи маленькими в колисці і по мірі нашого зростання ми сліпо довіряли тим, хто ходили високими навколо нас, то по мірі нашого дорослішання, ставимо під сумнів всі слова, настанови і непрохані поради, особливо, якщо люди, які їх давали, самі їх не дотримувалися. В дитинстві існує баланс в діяльності ендокринної та нервової системи. У підлітковому віці цей баланс втрачається, а новий тільки починає встановлюватися. Ця перебудова відображається у загальній неврівноваженості, дратівливості, руховій активності, періодичній апатії, в’ялості. У вищій нервовій діяльності підлітка спостерігаються суперечності.
Почуття дорослості – специфічне новоутворення самосвідомості – стрижнева особливість особистості, яка виражає нову життєву позицію підлітка щодо себе, щодо людей і світу, визначає зміст та спрямованість його соціальної активності. Специфічна соціальна активність підлітка полягає у більшій сприйнятливості до засвоєння норм, цінностей, способів поведінки, які існують у світі дорослих. У становленні взаємовідносин підлітка з дорослими існують протиріччя. Поглиблення протиріч нагнітає конфлікт, який може тривати досить довго.
Конфлікт – це наслідок невміння або небажання дорослого рахуватись з розвитком особистості в підлітковому віці і знайти підлітку нове місце поряд із собою.
Пройти процес сепарації від батьків важливо не лише на фізичному рівні (жити окремо і дбати про себе самостійно), але й на інших рівнях, що виражається у власних твердженнях, виокремленні чужих страхів і “унаслідуваних” переконань. Ми часто асоціюємо ці поняття з цінностями.
Звичайно ж, невротик може зробити своєю цінністю страждання. Але щойно людина піддає сумніву свої чи чужі твердження – вона має шанс на розвиток критичного мислення і своєї зрілості в цілому.
Природний процес: життєві кризи – пов’язані зі змінами життєвих ролей людини:
16 років – “виривання коренів”;
23 роки – “план на все життя”;
30 років – “корекція”;
37 років – “усвідомлення середини життя”.
Скрізь в цих кризах прослідковуються важливі аспекти:
Цей природний шлях змін проходять всі. І ці три фактори лиш роблять процес змін та нашого росту якіснішим і в задоволення.
Метелик теж через труднощі вибирається з кокону. Але якщо йому допомогти, коли він не просить – ми лиш нашкодимо і метелик загине.
Подібно й батьки, тримаючи дітей біля себе і “допомагаючи їм”, залюблючи або обвиваючи своїми страхами, виправдовуючими бездіяльність, насправді лиш шкодять. Адже відсутність ризику – це в однаковій мірі відсутність і небезпеки, і можливості росту. Лише ризикнувши піти своїм шляхом це можна перевірити.
Людина зріла – це людина, яка сама несе відповідальність за своє життя, свої рішення і зміни, які відбуваються чи не відбуваються.
Сподіваюсь, зараз у кожного вже хоча б один раз виникало питання: на скільки відсотків зі 100 я живу своє життя?
Як бути собою:
1)Вивчати себе, спостерігати і рефлексувати:
яка моя природа = не переробляти себе, а прийняти і діяти, зважаючи на неї;
які мої сильні та слабкі сторони = вчасно комбінувати, підтримувати сильні і працювати над слабкими;
найголовніші питання для самоспостереження та рефлексії: “Чому?” та “Навіщо?”: чому я роблю /чиню/обираю саме це; навіщо це мені насправді?
2) Легко говорити ні, якщо вам пропонують те, чого ви не хочете. Замість “Я не можу” вживати “Я не хочу”. 3) Робити і займатись лиш тим, що хочеться, розвиваючи свої таланти та індивідуальність – в цьому ваша особливість.
4) Оточення, як і сам інфопростір мають значення. Якщо вас оточують токсичні люди, то це ваш вибір, як з ними взаємодіяти.
5) Усвідомлювати, що я хочу від життя, що я можу дати світу і в чому мій фокус (стратегія) на найближчі 3-5-10 років. Той, хто дозволив собі бути собою і налагодив контакт з собою справжнім – легко може вивести стратегію, бачення себе в майбутньому і розуміє що може дати світу.
