Один старий чоловік знайшов в лісі прекрасну білу кобилу. Він привів її до себе додому, і став за нею доглядати. А всі навколишні говорили: "Треба ж, як тобі пощастило! Адже така красива кобила – це ж цілий скарб!" Старий на це відповідав: "Не знаю, пощастило мені чи ні, але знаю, що треба тепер будувати стайню для коня", і замість міркувань пішов будувати стайню.
В один далеко не прекрасний день кінь втік. Усі знову зібралися біля домівки старого чоловіка, розмірковуючи: "Ох, яке невезіння! Кобила втекла, яка втрата!" Чоловік знизав плечима і відповів: "Не знаю, везіння це чи невезіння, знаю тільки, що стайню мені вже можна не будувати".
Через тиждень кобила повернулась, і не одна, а привела з собою цілий табун коней. І сусіди заздрісно ахали: "Ну як же пощастило знову старому!" А старий розважливо відповів: "Не знаю, добре це чи погано, але знаю, що тепер мені треба вчитися розводити коней".
На наступний день його син став об'їжджати одного з коней, впав і зламав ногу. Сусіди знову заголосили: "Ах, яке нещастя! Як же ти тепер впораєшся сам з усім своїм величезним господарством?" Чоловік відповідав: "Не знаю, щастя це чи нещастя, знаю тільки, що треба їхати до лікаря, і лікувати ногу синові".
Через кілька днів цар цієї країни оголосив набір в армію, і з того села забрали всіх молодих хлопців, залишивши тільки сина старого зі зламаною ногою. Сусіди, синів яких забрали в армію, сумуючи і голосячи, прийшли до старця: "Як тобі пощастило, що у твого сина виявилася зламана нога! Зате він залишився вдома!"...
Цю притчу можна розповідати безкінечно.
А суть в тому, що наше життя складається з нейтральних подій, і ми самі оцінюємо їх, як позитивні або негативні.
А можна, як мудрий старий чоловік, не шукати погане чи хороше в події, а вирішувати, які ж дії вам потрібно тепер зробити в ситуації, що склалася, і діяти. Ця притча вчить брати відповідальність за своє життя, а не списувати на обставини і "пощастило-не пощастило".
В продовження теми пропоную прочитати статтю "Життєві позиції і окейність".
