Техніка “вікно Джохарі” показує, наскільки добре людина знає саму себе, та допомагає зрозуміти те, як до неї ставляться оточуючі. В цілому світі цей тест відомий як один із ефективних способів пізнати себе, налагодити спілкування з близькими або поліпшити розуміння в колективі.
Техніка під назвою «вікно Johari» була придумана Джозефом Ліфтом і Гаррінгтоном Інхамом в 1950 році. Вони назвали своє “дітище”, з’єднавши разом імена: Joe + Harry. Можна сказати, що це модель, яка показує, наскільки добре ви знаєте самого себе.
Таблиця “вікно Джохарі” є відповіддю на одвічне питання: в чому сенс життя? Або, швидше так: “для чого людина народжується на світ?”
Перш за все необхідно описати себе прикметниками зі списку, а потім запропонувати виконати те ж саме своїм друзям і колегам.
Наприклад: веселий, дорослий, уважний, мужній, гордий, дружній, довірливий, дбайливий, залежний, замислений, сором’язливий, розсудливий, знаючий, ідеалістичний, винахідливий, інтровертний, шукаючий, мрійливий, мудрий, надійний, різкий, напружений, незалежний, нервовий, обережний, дотепний, відважний, чуйний, допомагаючий, розуміючий, відданий, радісний, розслаблений, раціональний, релігійний, скромний, слабкий, складний, зібраний, співчутливий, спокійний, спонтанний, щасливий, талановитий, тихий, впевнений, розумний, наполегливий, хоробрий, чуйний, щедрий, екстравертний, енергійний тощо.
Далі беремо аркуш паперу та ділимо його навпіл вертикально і горизонтально. У вас вийде чотири «вікна» (рівні частини аркуша).
У ліве верхнє вікно ( або «Відкрите Я») пишемо ті слова, які є і у власному списку, і серед опитаних друзів.
У ліве нижнє (або «Закрите Я») – слова, які є лише у власному списку.
У праве верхнє (або «Сліпе Я») – слова, які є лише в суспільному списку, тобто серед опитаних друзів.
У праве нижнє («Невідоме Я») – ті слова, яких немає в жодному списку.
Відкрита зона.
Відкрите вікно охоплює інформацію, яку ми про себе знаємо і транслюємо її іншим. Ці особисті якості, риси характеру і звички подобаються нам самим, тому ми охоче демонструємо їх оточуючим. Це може бути талант, впевненість у собі, доброта, почуття гумору.
У відкриту зону, в першу чергу потрапляють характеристики, заохочувані суспільством – мужність хлопця і ніжність дівчини, стабільність, відповідальність, працьовитість і так далі. Крім того, тут знаходяться і яскраво виражені властивості натури – хоч ховай, хоч не ховай, їх все одно видно.
Найбільш щасливою, соціально адаптованою і успішною є людина з великою відкритою зоною. Найкраще, якби всі ми були суцільно відкритими зонами – можна було б спілкуватися, не думаючи, що ж ховається за ввічливим закритим співрозмовником.
Заповнюючи це поле таблиці, опирайтеся на такі питання:
– За які якості мене люблять і поважають оточуючі?
– Що мені в собі подобається?
– Які риси характеру я легко проявляю в спілкуванні?
– Які у мене є корисні і хороші звички?
Постарайтеся написати в цьому вікні не менше 10 якостей.
Закрита зона.
Закрите вікно описує інформацію, яку ми про себе знаємо, але іншим не повідомляємо. Сюди входять ті відомості, які ми хотіли б зберегти в секреті.
Найчастіше в цьому вікні виявляються засуджувані суспільством якості або ті, які не подобаються нам. Ми про них знаємо, але не поспішаємо показувати іншим. Це вади, шкідливі звички, погані риси характеру. У кожному з нас закладено те, що ми намагаємося не робити зовсім або хоча б приховати від сторонніх – чи то колупання в носі, дрібне злодійство в магазинах, чи надто запальний характер і дратування через дрібниці.
Виявити цю приховану зону вам допоможуть такі питання:
– Які свої звички я приховую від оточуючих?
– Що я хотів би змінити в собі?
– Які риси свого характеру я соромлюся проявляти з малознайомими людьми?
Достатньо хоча б 4-5 пунктів.
Кордон між відкритою і прихованою зоною досить умовний – багато якостей з другої зони переходять в першу, коли ми знаходимося в більш комфортному оточенні, наприклад, в сім’ї.
На роботі або з незнайомими людьми ми ведемо себе більш скуто, старанно демонструючи властивості відкритої зони. Але щойно опиняємося вдома, “вилазять” всі наші негативні риси – лайка, лінь, неохайність, жадібність, егоїзм, дратівливість…
Людина не здатна тримати себе в руках цілодобово, тому вона розслабляється поряд з людьми, яких менше боїться втратити – а це, як не парадоксально, сім’я. Розслабляємося ми і з друзями, але вже з іншої причини – ми знаємо, що тут нас зрозуміють і не осудять. Можна і трохи перебрати в п’ятницю, хоча на роботі – ні-ні, або попліткувати, хоча ви в курсі, що це недобре.
В цьому полі знаходиться не лише негатив. Тут можуть бути прихованими ті хороші риси характеру, які ми боїмося проявляти: любов, ніжність, чуйність, довіра. Потрібно навчитися демонструвати їх, відправивши у відкриту зону на вічне поселення.
Сліпа зона.
Сліпе вікно описує інформацію, яка відома іншим, але невідома нам. Сюди входить те, як ми сприймаємо людину зі боку, в той час як вона сама не має ні найменшого поняття про це.
Ви можете запитати: як я можу знати про себе те, чого я про себе не знаю?
Як мені дізнатися це від інших? Більшість друзів і знайомих навряд чи захочуть безпосередньо розповісти про якісь недоліки, навіть якщо у них запитаєш. І що робити?
Потрібно вчитися читати послання, які вам шлють навколишні за допомогою своїх реакцій.
Це можуть бути і тактовні натяки, і вчинки, які є відповіддю на якісь ваші прояви. Якщо, наприклад, ви часто сваритеся зі знайомими з одного і того ж приводу, можливо, джерелом проблеми є ви самі – проаналізуйте ситуацію, подивіться на себе зі сторони, зрозумійте, яка риса характеру створює проблеми.
Ще один хороший спосіб – згадати, що вас найбільше дратує в знайомих. Зазвичай це ваші власні негативні риси характеру, які ви вперто не помічаєте, так звана тіньова сторона.
Потрібно вчитися розуміти натяки і прислухатися до порад близьких людей, адже часто вони навіть без спеціальних прохань говорять нам про наші переваги чи недоліки, але ми відмовляємося вірити, залишаючись глухими до їхніх слів.
Добре розвинений зворотний зв’язок допомагає бачити себе очима оточуючих, а оскільки наша самооцінка значною мірою залежить від того, як до нас ставляться – це вміння безцінне.
Задайте собі питання:
– Які поради я часто чую від оточуючих, але ігнорую їх?
– З якими реакціями я часто зустрічаюся? На яку рису мого характеру так реагують люди?
– Якими особистісними якостями наділені мої близькі друзі? Чи є вони у мене?
Тут також потрібно написати 4-5 характеристик.
Невідома зона
Невідоме вікно включає ту інформацію, яка невідома ні нам, ні іншим людям.
Це область нашого потенціалу і нерозкритих талантів. Це наші реакції в ситуаціях, в яких ми не опинялися жодного разу в житті. Ви кинетеся на допомогу людині, яка тоне? Чи зможете виступити перед величезною аудиторією? Що зробите, якщо знайдете чужу цінну річ?
Щоб розкрити цю зону, потрібно брати активну участь у суспільному житті і перевіряти себе. Якісь ситуації ми не можемо створювати самі, але якісь цілком нам доступні. Чи вистачило б у вас хоробрості стрибнути з парашутом? Ризикніть і дізнайтеся напевно.
Основні питання для невідомої зони:
– Який талант, вміння або здатність ви б хотіли мати, але ніколи не пробували розвинути?
– Якими могли б бути ці якості, якщо виходити з вже відомих вам особистих характеристик?
У цій частині достатньо трьох пунктів.
Розмір «вікон» (кількість слів в кожній частині) може змінюватися залежно від ситуації, в якій ми перебуваємо: якщо ми розмовляємо з близькими людьми, то найбільшим є відкрите вікно. Якщо ж ми сидимо на екзамені, то для нас найбільшим може бути сліпе вікно, адже ми не знаємо, що в цей момент думає про нас викладач або закрите вікно, якщо ми списуємо під партою!
У психотерапії та психоаналізі (а саме в цій області працювали Джозеф Ліфт та Гарінгтон Інхам) робота відбувається над зміною сліпого і невідомого вікон шляхом переведення інформації з них у відкриту або закриту зону.
У простому практичному сенсі, в плані спілкування, ми повинні вміти контролювати розмір цих вікон, займаючись нашими «іграми» (за Еріком Берном) або «поданням себе» у різному контексті.
В кожному полі таблиці “вікно Джохарі” можуть бути найрізноманітніші властивості – як хороші, так і не дуже. Що з ними робити, думаю, і так зрозуміло: погане викорінювати, а гарне плекати та розвивати. Робота з вікном Джохарі полягає в тому, щоб зробити світлими і зрозумілими для себе всі чотири поля, а головне – максимально розширити першу зону за рахунок зменшення інших.
Ця робота може зайняти все життя: адже переводячи одні якості зі сліпої або невідомої зони у відкриту, ми завжди можемо виявити нові, на які раніше не звертали увагу.
Більшість людей страждає від того, що не розуміють, як виглядають зі сторони, закривають очі на свої недоліки, займаються самовиправданням і саможалінням. Шукають відмовки і причини залишатися такими, якими є і при цьому відчувають невдоволення від себе. Вікно Джохарі – відмінний спосіб навчитися змінювати свій характер, опираючись на об’єктивну оцінку власної особистості.
Врешті, можливо, й не обов’язково щось кардинально змінювати. Головне – пізнати і прийняти себе, враховуючи сильні і слабкі сторони. Чесно.
