Одного разу старий чоловік сидів біля джерела біля входу в місто. До нього підійшов юнак і запитав: «Я жодного разу тут не був. Які люди живуть в цьому місті?»
Старий відповів йому запитанням: «А які люди були в тому місті, з якого ти пішов?»
- «Це були егоїстичні і злі люди. Втім, саме тому я з радістю поїхав звідти».
- «Тут ти зустрінеш точно таких же», – відповів йому старий.
Трохи згодом, інша людина наблизилася до цього місця і поставила те ж питання: «Я тільки що приїхав. Скажи, старий, які люди живуть в цьому місті?»
Старий відповів тим же: «А скажи, синку, як вели себе люди в тому місті, звідки ти прийшов?»
- «О, це були добрі, гостинні і благородні душі. У мене там залишилося багато друзів і мені нелегко було з ними розлучатися».
- «Ти знайдеш таких же і тут», – відповів старий.
Купець, який неподалік поїв своїх верблюдів, чув обидва діалоги. Щойно друга людина відійшла, він звернувся до старого з докором: «Як ти можеш двом людям дати дві абсолютно різні відповіді на одне і те ж питання?»
- «Сину мій, кожен носить свій світ у своєму серці. Той, хто в минулому не знайшов нічого хорошого в тих краях, звідки він прийшов, тут і тим більше не знайде нічого. Навпаки ж, той, у кого були друзі в іншому місті, і тут теж знайде вірних і відданих друзів. Бо, бачте, оточуючі нас люди стають такими, якими ми їх бачимо, що ми знаходимо в них».
Іншими словами, нас оточують такі люди, як ми, які мають те, що є в нас самих. Ми не можемо розпізнати в людях те, що нам самим не знайомо.
