«Щоб зрозуміти, як влаштований світ, треба дізнатися, як влаштований мозок» — у цьому впевнена Тетяна Володимирівна Чернігівська, всесвітньо відома вчена і професорка кафедри мовознавства філологічного факультету Санкт-Петербурзького державного університету.
Саме з неї розпочинається нова рубрика у блозі — «Мозок». У ній розповідатиметься про цікаві дослідження, експерименти та все те, що варто знати, щоб враховувати в роботі над собою і ставати ефективнішими. Сподіваюся, ця рубрика ґрунтовно і простими словами пояснить, як працює мозок, щоб ми могли краще вивчати й розуміти себе.
Ось кілька її цитат, що підкреслюють важливість появи рубрики на цьому сайті.
- Люди мають працювати головою: це рятує мозок. Чим більше він включений, тим довше зберігатиметься. Незадовго до смерті Наталія Бехтерєва написала наукову роботу «Розумні живуть довго».
- Щоб тебе не роздирало зсередини, потрібно виговоритися. Для цього існують сповідники, подруги і психотерапевти. Заноза, якщо її вчасно не вийняти, спричинить зараження крові. Люди, які мовчать і тримають усе в собі, наражаються не тільки на серйозний психологічний або навіть психіатричний ризик, а й ризик соматики. Будь-який професіонал зі мною погодиться: усе почнеться з виразки шлунка. Організм єдиний — і психіка, і тіло.
- У людей неправильні установки. Вони вважають, що, наприклад, кухар гірший, ніж диригент. Це не так. Геніальний кухар перекриє всіх диригентів — я вам як гурман говорю. Порівнювати їх — усе одно що порівнювати кисле і квадратне — неправильно поставлене питання. Кожен з них хороший, якщо на своєму місці.
- Здатність отримати висококласну освіту може стати елітарним привілеєм, доступним тільки «посвяченим». Згадаймо Умберто Еко, який пропонував у романі «Ім’я троянди» пускати в бібліотеку тільки тих, хто вміє, хто готовий сприймати складні знання. Відбудеться поділ на тих, хто вмітиме читати складну літературу, і тих, хто читає вивіски, хто так кліпово вихоплює інформацію з інтернету.
- Ми народжуємося з найпотужнішим комп’ютером у голові. Але в нього треба встановити програми. Якісь програми в ньому вже є, а якісь туди потрібно додати, і ви додаєте все життя, поки не помрете. Він встановлює постійно, ви постійно змінюєтеся, перебудовуєтеся.
Предмет вивчення професорки Чернігівської — людський мозок, а якщо трохи ширше, то це психо- й нейролінгвістика. Тетяна Володимирівна впевнена, що її предмет неможливо якісно і глибоко вивчити без взаємозбагачення різних галузей науки: «Як на мене, то саме під час взаємодії кількох галузей науки може бути справжній прорив, адже так ми можемо побачити процеси з кількох боків. Напевно, у недалекому майбутньому стане модно отримувати ступінь кандидата з двох галузей, а не підтверджувати свій рівень знань і відкриттів, захистивши дві окремі дисертації».
Тетяна Чернігівська вивчає походження мови, розвиток і патологію мозку, теорію еволюції і штучний інтелект. На цю цікаву тему вона написала понад 250 наукових праць. Найцікавіші міркування Тетяни Володимирівни можна почути у програмі Володимира Познера. Предмет розмови — як влаштовано наш мозок. Як він функціонує? Чи зможе це коли-небудь пояснити наука? Як взаємодіє мозок і особистість? У чому полягає перевага мозку над комп’ютером?
Але дослідження мозку зовсім не обов’язково матимуть негативний результат. Насамперед вони позитивно позначаться на медицині. Мозкові захворювання виходять на перше місце у світі, уже випереджають серцево-судинні та онкологічні. Американська статистика говорить про те, що половина населення страждає від депресії. Інсульти молодіють. Альцгеймер, Паркінсон... Аутистів скільки! Це все пов’язано з мозком.
«Як навчити мозок вчитися»
Дуже варті уваги деякі тези з конспекту лекції, які занотував Максим Черепиця (переклад мій. — І. Ю.).
— Мозок навчається завжди, навіть коли ми не звертаємо на це увагу.
— Важливими відмінностями людини від інших тварин є мова і свідомість.
— Ми постійно маємо справу не тільки із самими об’єктами, а й із символами. Припустимо, на столі стоїть склянка. Навіщо її називати склянкою? Навіщо її малювати? Здається, у людини є те, що можна назвати «пристрасть до дублювання світу».
— Лотман, з яким вона спілкувалася, говорив, що поки Тургенєв не описав «зайвих людей», їх і не було. Панянки не непритомніли, поки це не було описано в літературі, і т. д. Це до питання про те, як мистецтво впливає на світ.
— Людині може пощастити з генами, але все одно потрібно постійно вчитися і «прокачуватися». Везіння з генами — це як рояль Steinway, який дістався у спадок. Добре, звичайно, але грати щось на ньому все одно потрібно вчитися.
— Важливо зрозуміти, що ми залежимо від нашого мозку на всі 100 %. Так, ми дивимося на світ «своїми очима», щось чуємо, щось відчуваємо, але те, як ми розуміємо це все, залежить тільки від мозку. Він сам вирішує, що нам показувати і як. По суті ми взагалі не знаємо, що таке реальність. Або як бачить і відчуває світ інша людина? А миша?
— Мозок знає, як вчитися, і розуміє, як він це робить, але не пояснює цього нам. Якби ми зрозуміли, то по-іншому вчилися б.
— Можливо, у школах і вузах варто більше вчити не набори фактів, а добувати інформацію. Важливі питання: як навчитися вчитися? Як навчитися контролювати увагу або пам’ять? Як навчитися правильно класифікувати й упаковувати інформацію?
— Мозок — не решето. Ми, грубо кажучи, нічого не забуваємо, просто велика частина даних лежить у папці «Інше».
— Якщо хочете щось пам’ятати вранці, потрібно вивчити це й заснути. Раніше це було здогадкою, зараз — науковий факт. Отримані дані мають переміститися в довгострокову пам’ять, і відбувається це тільки під час сну.
— На лекціях Тетяну часто запитують: «Ви говорите про мозок як про щось окреме. Ви себе з мозком не ототожнюєте?». Професорка відповідає: «Ні». Існують дослідження, які показали, що є два різних моменти: 1) коли рішення прийнято мозком; 2) коли ми щось із цим зробили. Мозок сам усе вирішує і створює ілюзію, що ми щось контролюємо.
— У мозку є сховище на 2,5 петабайта. Це приблизно 3 мільйони годин серіалу.
— Маленькі діти не вміють брехати, бо думають, що всі інші знають те саме, що й вони, тому брехати марно. Коли дитина починає брехати — це свого роду левелап.
— Корисно вчити мозок дивитися на світ очима інших людей. Здатність будувати модель «іншого» дає поведінкову перевагу.
— У ворон, а точніше в сімейства воронових загалом, мозок за рівнем розвитку досить схожий на мозок приматів. Ворони впізнають своє відображення.
— Мавпи встигають помітити порядок чисел і швидко в правильному порядку натискати квадратики, під якими числа ховаються. Ось відео:
Мозок дельфінів теж дуже розвинений. Чернігівська жартує: ще невідомо, у кого краще — у нас чи в них. Каже, що часто у відповідь лунає: «Але вони ж не побудували цивілізацію!» Та яка різниця, коли вони можуть спати, відключаючи тільки одну півкулю і продовжуючи бути у стані бадьорості. Мають іронію, свою мовою, живуть щасливим життям, завжди ситі, не мають зовсім небезпечних ворогів тощо.
— І ще був славнозвісний папуга Алекс. Він знав близько 150 слів, відповідав на питання, розрізняв кольори й розміри об’єктів, слова й букви.
— На картах мозку зокрема видно, швидко чи повільно навчатиметься дитина.
— Сучасна тенденція, що діти одразу грають на планшеті, небезпечна. Прокачувати дрібну моторику дуже важливо, у тому числі для того, щоб дитина почала говорити. Тому пластилін, як і раніше, актуальний.
— У Давньому Китаї на керівні посади було всього два іспити: каліграфія й віршування.
— Досі не дуже зрозуміло, яким чином у мозку зберігаються мови, слова, їхнє значення. Водночас є патології, коли люди не пам’ятають іменники, але пам’ятають дієслова. І навпаки.
— Мозок людей, які знають більше однієї мови, має перевагу над мозком тих, хто знає тільки одну. Вчити мови корисно для розвитку мозку, і це один зі способів «посунути хворобу Альцгеймера».
— Хороший мозок постійно вчиться. Привчіть себе постійно виконувати важку мозкову роботу. Це дозволить довше залишатися при тямі.
— Один із дослідників мозку розповідав Тетяні, що коли його мама почала у 89 років скаржитися на пам’ять, він порадив їй зайнятися вивченням давньогрецької історії. Вона зайнялася — і проблеми з пам’яттю зникли.
— Професорка розповіла, що її вразила історія про те, як діти в Японії вчаться грати в го: дорослі просто сидять за дошкою і грають, а діти бігають навколо й іноді, буває, дивляться на дошку. Через певний час, коли доростають до того, щоб захотіти пограти, — сідають за дошку й одразу непогано грають.
— Мозок «дозріває» по частинах. Лобові частки, наприклад, до 21–23 років. Особливо це має значення в дитинстві, і якщо дитина ще не готова «сидіти прямо й дивитися на дошку», то, ймовірно, вона справді ще не готова. Важливий нюанс: прискорювати розвиток дітей не можна, це шкідливо.
— Переучувати лівшів на правшів у жодному разі не можна. У такому випадку ви переучуєте не руку, а мозок, і випливає це все в тики, заїкання, неврози і т. д.
— Мозок жінок і чоловіків відрізняється. Жіночий ефективніший через більшу кількість сірої речовини. Пов’язано це з еволюцією — у той час як чоловіки бігали за мамонтами, жінкам доводилося прокручувати в голові складніші схеми, переживати за дітей, за табір тощо.
— Дітей варто навчати, враховуючи ці особливості мозку. З хлопчиками говорити короткими реченнями, залучати до процесу, давати менше письмових завдань, хвалити за них і давати більше рухатися, щоб вони скидали агресію. Ще кажуть, що хлопчики в прохолодному приміщенні швидше міркують, а в теплому починають засинати. Дівчаткам більше подобається працювати в групах, їм важливо дивитися в очі й говорити про емоції. Не варто підвищувати на них тон, корисно залучати їх допомагати вчителям. Важливо навчити давати раду небезпекам, які їм готує світ.
— Заняття музикою позитивно впливають на мозок. Ускладнюють його, покращують якість нейронних мереж, поліпшують пластичність і краще зберігають його до старості.
— «Не кожен доживе до Альцгеймера».
— Забування, відволікання, перерви й сон — не перешкода для навчання. Скоріше навпаки. У всіх свій стиль навчання, і важливо його знайти.
— Бувають погані стани для розумової роботи. У такі моменти важливо це зрозуміти й перемкнутися на іншу роботу, а до цієї повернутися пізніше.
— Технічне тренування навичок, як прийнято в музиці і спорті, не підходить для розумової роботи. Є ризик загнати себе в регулярні переживання, а тоді настає момент, коли мозок відкидатиме нові завдання.
— Важливо розуміти й чесно відповідати собі на питання «Навіщо я вчуся?».
— Ділити проект на дрібні здійсненні частини справді корисно. Як і міняти обстановку, оточення, позу, у якій сидиш, і т. д. Корисно робити регулярні 15-хвилинні перерви для стабілізації вчиненого.
— Рухи можуть допомагати запам’ятовуванню. «Тіло допомагає». Також важливо усно відтворювати вивчене.
— Корисно тренувати концентрацію, пам’ять, швидкість думки, когнітивну гнучкість.
— З приводу тренування пам’яті корисно звертатися до досвіду давніх греків. Наприклад, лягаючи спати, детально пригадувати весь день — з моменту пробудження й до моменту, коли ліг спати.
— Безцільні роздуми, всілякі порожні питання або так званий wandering mind теж корисні.
— Гігантський відсоток того, що робимо, ми робимо несвідомо.
— Із залу прозвучало питання про різницю між півкулями й чи варто розвивати менш прокачану. Відповідь: за останніми дослідженнями різниця не настільки суттєва, як здавалося раніше, мозок усе одно завжди працює цілком, стінок, що відокремлюють півкулі, всередині немає, тому можна просто зосередитися на прокачуванні мозку.
— Питання із залу: «Що думаєте про методику автописьма (free writing), коли вранці прокинувся й одразу пишеш, що спадає на думку?». Відповідь: так, хороша справа. Професорка навела приклад про геніїв, які підхоплюються посеред ночі й щось пишуть на листку, а вранці цього не пам’ятають і з подивом виявляють вірш.
— Питання із залу про мультилінгвальну освіту для дітей. Відповідь: що раніше дитина занурюється в обидві мови (або більше), то краще. По суті, навіть коли дитина вчить рідну мову, вона розшифровує зовсім незнайомий їй набір сутностей із нуля, тому від того, що додасться ще один набір слів, нічого страшного не станеться. На думку однієї з колег Чернігівської, якщо є така потреба, важливо, щоб мовне середовище вже до трьох років було мультилінгвальне.
— Питання із залу: «Як відрізнити важкі завдання від нездійсненних?». Відповідь: самі зрозумієте, коли буде важко, а коли неможливо.
— Навчання істотно змінює мозок. Поки ви читали цю статтю — ваш мозок змінився.
— У кінці лекції запитав про книжки про мозок, які варто почитати. Порадила свою «Чеширська усмішка кота Шредінгера». Ще прозвучала назва “The mind’s best trick” Деніела Вегнера.
Кілька цікавих тез Тетяни Чернігівської з різних інтерв’ю
Те, що Достоєвський називав «хворобою усвідомлення», — це найбільша потреба людини чи, може, прокляття?
— З якого боку дивитися. Можна це назвати випробуванням або даром. Якщо ви людина духовна — одна відповідь. Якщо ні — прямо протилежна.
— Чи є в мозку щось, що відрізняє добро і зло? Пристрій, який сканує чорне й біле?
— Наукової відповіді на це немає. Можу відповісти напівфілософськи, напівнауково й почати з іншого кінця. Важливо зрозуміти, наскільки ми запрограмовані. Останнім часом на цю тему багато говорять. “Ну ось я такий удався, урод. Але я ж не винен, що такий удався?! За базар відповім, а за генетику — ні”. Так, недооцінювати роль генів безглуздо. Генетика — найпотужніша наука, і ціна досліджень дешевшає: раніше, скажімо, розшифровка генома індивідуума коштувала мільйон доларів, зараз — тисячу. І це майже всі можуть собі дозволити. Гени — багаж, з яким ви народжуєтеся, але для того, щоб він зіграв, його потрібно увімкнути...
— І що виконує роль кнопки?
— Усе, що з вами відбувається! Де ви вчилися, хто ваші батьки, друзі, вчителі — досвід, зовнішній світ. Так що якщо ми говоримо: «А я-то тут при чому?!» — ця позиція не тільки аморальна, а й науково неправильна. Тому що ми переносимо відповідальність за наші вчинки на мозкову тканину.
— Класики вважали, що людина через 200 років стане значно кращою, але два століття минуло, і ми бачимо, що складне стає елементарнішим, тонке — грубшим, інтелектуальне — масовішим...
— Так, це правда. Хоча деякі дослідження показують, що IQ зростає. Я ж вважаю, що IQ — цілковита «мура»: він враховує тільки здатність до обчислення в широкому сенсі, а видів інтелекту багато. Усе одно найвищий IQ буде в суперкомп’ютера.
— У нашому мозку мільйони нейронів. Чи може бути, що кожний такий крихітний шматочок створений для якогось вищого завдання?
— Хотілося б так думати! Але складність сама по собі, складність як така, ще не гарантує самосвідомість, рефлексію, можливість себе оцінити. Сучасні комп’ютери, носії штучного інтелекту, слава Богу, поки ніякою свідомістю не володіють. Але особисто я дуже боюся, що складність штучних інтелектів, що стрімко зростає, у якийсь момент може перейти певний поріг... і тоді в цих, ризикну сказати, істот, з’явиться усвідомлення своєї сили.
Є серйозне наукове питання, яке я ставлю багатьом колегам. Ось воно: чи є свідомість наслідком складності? Чи можна сказати, що мозок, почавши від примітивних істот на планеті, нескінченно ускладнюючись, досягає певного порогу, коли виникає свідомість? Якщо це так, немає перешкод для того, щоб технології у сфері штучного інтелекту, які стрімко розвиваються, не досягнули цього результату. Але якщо це інтелект, що за типом нагадує людський, то в цієї «істоти» має бути щось подібне до тіла. Не обов’язково таке тіло, як наше, але хоча б сенсори, які дають варіант тілесності. Ми такі, які є, тому що в нас таке тіло. Зараз у світі ця проблема називається «ембодімент», тілесність. Вона всерйоз обговорюється. Адже є багато наших сусідів по планеті, які чують і бачать інші діапазони, і світи, у яких вони живуть, для них інші.
Ви могли б поставити страшне питання: а взагалі світ який? На це питання, я думаю, немає відповіді ні в кого. Крім дурнів. Єдиної картини світу в принципі немає. Ми бачимо лише те, що нам дозволено Творцем.
— Ви завжди жадібно займалися пізнанням у різних галузях і дисциплінах. Які таємниці цього світу сьогодні вам здаються найсуттєвішими?
— Мозок — номер один. А ще я не розумію, що таке музика. Не в банальному сенсі, а взагалі, що це, — точно з інших сфер, щось чудове. І наближене до цього — математика. Я часто чіпляюся до математиків і фізиків із питанням: «Якщо люди зникнуть із планети, математика залишиться?». Це ставить людей у глухий кут. Але я не заради цього питаю: я відповідь хочу отримати! Тому що математика — це «властивість світу», як говорив Галілей. Він вважав, що «Творець побудував світ мовою математики». Що взагалі все підпорядковується математиці...
— Ви вважаєте, що треба все життя реформувати?
— Суттєво переформатувати. Технократична дорога веде у глухий кут. Моя попередня кавоварка, яка зламалася, була набагато простіша, ніж та, яка в мене зараз. Навіщо мені ці кнопки вивчати, сили витрачати? Можна ж узяти джезву, налити туди води, додати кави, поставити на розпечений пісок і посидіти спокійно, подивитися на зоряне небо над головою. Нам Кант усе сказав...
Я думаю, ми розплатимося за нехтування такими речами. Якщо дітям у школі дають дайджест — короткий зміст романів Достоєвського, це що? Романи Достоєвського — не детективи. Їх не можна скоротити, у них не можна прибрати жодної букви. Душу виховує що? Складна література. Складне мистецтво. Але якщо людина дивиться на картину Леонардо й не розуміє, що саме в ній абсолютне, тому що його відеокамера ловить світ ще точніше, — отже, відбувається розпад свідомості...
