Кожен з нас хоча б раз у житті зустрічався з ситуацією, коли пора викинути зламану річ, але шкода. Тяга до збирання у деяких людей перейшла кордони власних балконів або комор і перетворилася на справжню психологічну проблему, якій фахівці дали назву — сіллогоманія.
Свої фобії найкраще знати в обличчя, щоб вдало потім з ними справлятися або ж звертатись до фахівця, спеціально навченого спеціаліста по роботі з фобіями – психолога.
Починати боротися з синдромом Плюшкіна слід, перш за все, з розбору у внутрішніх страхах або аналізу моделі поведінки людини-сіллогомана з найближчого оточення.
⚫️Неможливість розлучитися з річчю. У нашому побуті дуже часто присутньо предметів, від яких нам шкода позбавлятися навіть після їх поломки. Однак розсудлива людина ніколи не зробить з пам’ятних подарунків річ для відвертого фетиша. Якщо з’являється бажання збирати дрібнички у величезній кількості, то варто задуматися про прогресування у себе або знайомого комплексу Плюшкіна.
⚫️Безлад в домі та антисанітарні умови. У рідкісному випадку в приміщенні, де знаходиться велика кількість непотрібних предметів, будуть дотримуватися норм гігієни. Людина в першу чергу стежить за тими речами, які потрібні їй в повсякденному житті. Якщо ж який-небудь предмет абсолютно непридатний, то він елементарно покривається шаром пилу.
⚫️Дивні предмети. Виключно у сучасного Плюшкіна можна знайти найнеймовірніші речі. Дослідження деяких таких обителей сіллогоманів вельми вражає, тому що їх інвентар здатний забезпечити кілька пошукових експедицій в будь-яку точку планети.
⚫️Рейди на блошиний ринок і смітник. Іноді навіть дуже заможні особи не можуть перебороти в собі синдром Плюшкіна. В даному випадку вони або скуповують весь непотріб в озвучених точках торгівлі, або відвідують місцеві звалища в пошуках «корисних» речей.Способи боротьби з синдромом Плюшкіна
Комплекси ідеально підходять виключно мазохістам, яким досить зручно перебувати в ролі жертви. Адекватним людям, які не хочуть поставити хрест на своєму майбутньому, слід задуматися про наявність в їх житті такого явища, як аномальне накопичення.Самостійні дії по боротьбі з сіллогоманією.
Щоб побороти свої страхи, необхідно виробити для себе таку модель поведінки в озвучений кризовий період:
1. Усвідомлення існуючої проблеми. Якщо житло, в якому живе людина, починає нагадувати звалище, то слід замислитися про події, що відбуваються в житті. При цьому ніхто не закликає привести будинок в стан абсолютної стерильності. Симптоми синдрому Плюшкіна часто супроводжуються наявністю крайньої неохайності людини, тому слід визнати факт існуючої у неї проблеми заради подальшого її розвитку в цілому.
2. Вивчення кримінальної хроніки. Більшість пожеж відбувається саме в захаращених квартирах.
3. Самоаналіз та саморефлексія. Піти на угоду з упертою особистістю зможе виключно вона сама при конструктивному діалозі з власним «Я». Самоаналіз в більшості випадків є головною зброєю в боротьбі людини з наявними у неї фобіями. В даному випадку краще всього в спокійній атмосфері написати на папері розшифровку власних страхів, а потім спалити створений список негативних емоцій.
4. Поступове очищення від сміття. Якщо в будинку починається чергове скупчення непотрібних предметів, то необхідно в терміновому порядку від них позбавлятися. Деякі сіллогомани відчувають навіть відчуття полегшення, коли виносять з будинку мотлох під чуйним керівництвом своїх рідних.
Лікування даного розладу неможливе без згоди хворого. При цьому хворі, особливо літні люди, рідко визнають свою неправоту і взагалі хворобу. Це означає, що родичам доводиться шукати вихід із ситуації самостійно. Наприклад, можна спробувати хворого переконати, що шукати добірку старого журналу набагато цікавіше, ніж захаращувати квартиру старими речами. Звичайно, родичі повинні допомагати «Плюшкіну» з прибиранням будинку, стежити, щоб речі не накопичувалися у надто великих кількостях.
Але якщо манія накопичення придбала великі розміри, то треба навіть ціною конфлікту звільняти простір від старих речей. Якщо це буде відбуватися регулярно, то ваш «Плюшкін» з часом стане ставитися до таких чисток більш спокійно.Допомога психологів при сіллогоманії
⚫️Метод антиприкладом. В даному випадку клієнту пропонується перегляд деяких документальних фільмів, які наочно описують всю згубність синдрому Плюшкіна. При цьому можна ознайомитися з тим же «Губкою Бобом Квадратні Штани», де в одній з серій головний герой перетворює з сентиментальних поривів свій будинок в сміттєву яму.
⚫️Метод відволікання уваги. При цьому способі рятування від озвученої патології фахівці працюють над підсвідомістю пацієнта. Йому пропонують позбутися частини речей в допомогу тому ж дитячому будинку. Подібна методика дуже ефективна, якщо хворий є доброю і співчутливою особистістю.
⚫️Дружня розмова. Саме на цьому способі грунтується когнітивно-поведінкова терапія, яка користується популярністю серед фахівців. Пацієнту пропонується озвучити свій страх, а потім рекомендується зустрітися з ним лицем до лиця для подальшого його усунення.
У пошуках рішення, як позбутися синдрому Плюшкіна, необхідно не міркувати, а діяти рішуче для ліквідації душевної дисгармонії. Сіллогоманія лише на перший погляд здається несуттєвою проблемою, але в підсумку вона може привести людину до депресії і самотності. Не варто зайвий раз і забувати про те, що захаращене житло – це потенційна загроза спалаху і, відповідно, життя Плюшкіна теж під загрозою.